Композиція в декоративному мистецтві. Особливості декору: сюжетне, символічне та асоціативне зображення. Орнамент. Елементи рослинного та зооморфного світу.
Композиція в декоративному мистецтві
Декоративне мистецтво — галузь пластичного мистецтва, твори якого поряд з архітектурою формують художнє середовище, що оточує людину.
Декоративне мистецтво поділяється на:
монументально-декоративне мистецтво: створення архітектурного декору, розписів, рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, які прикрашають фасади та інтер'єри, а також паркової структури;
декоративно-прикладне мистецтво: створення художніх виробів, призначених для побуту;
оформлювальне мистецтво: художнє оформлення свят, експозицій, виставок, музеїв, вітрин та ін.
Зміст творів декоративного мистецтва розкривається в тому ансамблі, для якого вони призначені.
Твори декоративно-прикладного мистецтва: посуд, меблі, тканини, предмети праці, зброя та ін. За функціональним призначенням вони не є творами мистецтва, але стали такими завдяки творчій праці художника, якої він доклав для їх створення.
Декоративно-прикладне мистецтво можна класифікувати за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево тощо) або за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, вибійка, лиття, карбування, інтарсія тощо).
Твори декоративно-прикладного мистецтва є складовою частиною культури епохи, тісно пов'язаної з побутом, з тими чи іншими етнічними (народними) і національними особливостями. Вони постійно впливають на духовний стан людини, її настрій, стають важливим джерелом емоцій, які формують на ставлення людини до навколишнього світу.
Важливу роль у композиції художнього твору в декоративному мистецтві відіграють:
будова предмета, його конструктивні особливості й пластичні якості матеріалу (наприклад, вироби зі скла без декору);
поєднання образу з асоціацією (порівняння форми виробу із краплею, квіткою, постаттю людини, тварини, їх окремими елементами тощо);
декор (часто завдяки декору побутові предмети стають творами мистецтва).
декор має емоційну виразність, свій ритм і пропорції. Він видозмінює форму і зливається з нею в єдиний художній образ.
Особливості декору: сюжетне, символічне та асоціативне зображення.
— сюжетне зображення;
— символічне зображення;
— орнамент
Сюжетне зображення — малюнок на поверхні предмета, який зображає певне явище, подію, конкретну людину або річ. Сама форма предмета повинна викликати естетичні почуття, емоції (радість, жаль, смуток тощо).
Символічне зображення — умовний образ, який означає будь-яке поняття, ідею, явище. У вузькому розумінні символ постає у вигляді умовного знака (монограма, сплетіння букв імені й прізвища). Сюди відносяться емблеми, герби, знаки (поштові й фабричні, грошові знаки, медалі, ордени). Дуже часто в них використовується алегорія — іносказання.
У декоративно-прикладному мистецтві (ДПМ) для створення декору широко застосовують орнамент і елементи (окремо або у взаємозв'язку) образотворчого мистецтва (скульптура, живопис, графіка).
Зображення в декоративно-прикладному мистецтві художник організовує за допомогою пластики форм і певних кольорових співвідношень.
Твори ДПМ прикрашають наш побут, приносять естетичну насолоду, викликають бажання творити, прикрашаючи предметне середовище.
Композиційної структури орнаментів.
Орнамент (прикраса) — візерунок, який складається з ритмічно впорядкованих елементів: призначається для прикрашення різних предметів (посуд, зброя, текстильні вироби, меблі, книги та інше), архітектурних споруд (як усередині, так і ззовні), творів пластичних мистецтв (здебільшого прикладних), а в первіснообщинних людей — також людського тіла (розфарбування, татуювання).
Орнамент пов'язаний з поверхнею, організовує її і прикрашає, орнамент оперує невизначеними формами або стилізує реальні мотиви, які схематизує до невпізнання.
За характером композиційні орнаменти класифікуються на:
1) стрічкові - орнаменти, що вписані у смужку (стрічку);
2) сітчастий - візерунок з ритмічно повторюваних елементів і, що вписані в сітку.
3) композиційно-замкнений орнамент - візерунок, декоративні елементи якого вписані в певну замкнену форму (квадрат, прямокутник, коло, овал).
За мотивами, які використовуються в орнаментах, їх поділяють на:
1) геометричні, які складаються з абстрактних форм (точки, прямі, ламані, зигзагоподібні, сітчастоперетинні лінії, круги, ромби, багатокутники, зірки, хрести, спіралі, більш складні мотиви —меандр та інші);
2) зооморфні або тваринні (стилізація реальних або фантастичних тварин);
3) використання мотивів людської постаті, архітектурних фрагментів, зброї, знаків і емблем (гербів);
4) стилізовані написи на архітектурних спорудах (наприклад, на середньо-азійських мечетях, середньовічних палацах) або в книгах (так звана — в'язь);
5) складні комбінації мотивів.
Орнаменти також поділяються на площинні та рельєфні.
Площинний орнамент— прикраса на плоскій або кривій поверхнях.
Рельєфний або випуклий орнамент— прикраса на дереві, кості, камені або металі.
Виконується орнамент засобами малюнка, живопису, скульптури, залежно від матеріалу — на папері, на тканині, дереві, металі, камені і т д.
Важливу роль в орнаментальній композиції відіграє колір.
В основі побудови орнаментів лежать такі принципи:
1.Утилітарність, так зване практичне його застосування.
2.Залежність художнього оформлення від матеріалу, форми і призначення предмета.
3. Яскравість і декоративність орнаментальних образів.
Суттєва ознака багатьох різновидів орнаментів — чітко виражений ритм — рівномірне чергування деяких елементів. Одна і та ж група елементів може повторюватись скільки завгодно разів. Цю групу часто називають мотивом, або рапортом, а частину поверхні, на якій розміщується мотив, — фоном, або полем орнаменту. Орнамент, у якому весь час повторюється одна і та ж група елементів, можна назвати одномотивним.
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар